?

Log in

[sticky post] верній-верхній пост

усі блогери пишуть у таких постах щось типу: "привіт, мене звуть блогер Н, і з першого ж поста ми переходимо на ти".
звуть мене, так і бить, Оля і мене абсолютно не турбує питання "ти-викання", може, бо на близькість такі штуки не впливають, а може, бо я не блогер.
я книжковий червь і чулий сноб. люблю критику і теорію за ілюзію поясненої жизні, яку вони дають (літературу вони якраз не пояснюють, на щастя, - literary fiction залишається прекрасним іншим).
мені не подобається слово "меломан", бо воно віддає поверховістю, а я баришня ґрунтовна. як ви розумієте, в музиці я теж сноб.
я вчуся танцювати балет, люблю собак, пліткувати, сарказм і самоіронію. все.
ну і близькі-рідні-кохані-дорогі - ясно, я ж не валянок.
терпіти не можу млявість, безглузді запитання та інші прояви глупоти, дуже боюся людей без почуття гумору.
мій жж, між іншим, погано ілюструє ступінь мого снобізму. поки що: я над цим працюватиму.

НОВОГОДНИЙ GIVEAWAY!

Ну, красиві ж!

Оригинал взят у mlle_carotte в НОВОГОДНИЙ GIVEAWAY!
Разыгрываются красивости от Мадмуазель Карот:)

Счастливчика будет целых 3!
Первый победитель получает чудесный настенный календарь "Чаепитие";
Второй - набор из 4-х почтовых открыток;
Третий - поздравительную открытку с танцующими котиками "Happy New Dancing Year!"

Условия участия простые:
1. Нужно подписаться на мой ЖЖ Mlle Carotte Illustration.
2. Поделиться этим постом в своем ЖЖ, Facebook или Вконтакте, в открытом доступе.
3. В комментариях к этой записи оставить ссылку на Вашу публикацию.
4. С нетерпением ждать розыгрыша, который состоится в пятницу 26 декабря:)

Все призы я отправлю по почте.

Удачи!


giveaway_2

жадібний пост

Настя мені не подарувала обіцяних сувенірів з Грузії, тому я буду її конкурентом у цій цукерочці.
Бійся мене, забудькувата подруга, я тепер маю доступ до магії і екстрасенсорики))
Оригинал взят у sin77rus в post
Привет, Друзья) У меня для Вас подарочки, даже несколько)

Рассмотреть)Collapse )
Разыграем?))
С Вас - репост этой записи у себя в жж и ссылочку сюда в комментарии)
Подписываться на журнал не обязательно, но и не возбраняется, конечно))
Победителя будет 3, бумажечки с Вашими номерами вытянет деньрожденная Алиса 14 октября))
И еще 3 дополнительные бумажки,которые определят, куда отправятся еще 3 сюрпризные открытки)
Так что вот так) Желаю всем теплой и незабываемой осени) И хорошей рабочей недели)



щеняче

моя любов - собача.
я дивлюся на свого пса і бачу себе: я так само повзаю на пузі, зазираю в очі, "погладь мене, обніми мене". я придумую сто і одну хитру маніпуляцію, щоб ти, хазяїн, пожалів мене і побув зі мною. я так само відчайдушно тримаюся лапами за ногу - не йди, будь ласка, не кидай мене тут. я біжу за машиною, я рвуся вперед, за тобою, навіть якщо ошийник боляче ріже шию. а потім відчайдушно бродитиму по всіх наших місцях по запаху, по пам'яті.
і при зустрічі я виляю хвостом, утикаюся носом тобі в коліна, обнюхую волосся, лоб і губи.
собача любов як даність, вона не зникає, не вивітрюється. моєму псу байдуже до всіх моїх факапів, провалів і програшів, він чекає на мене завжди. бо любов це не ресурс, не спогади і не звички. це такий пакт фатуму: якщо вона приходить, то вже залишається до кінця.
це - єдина любов, яку я розумію і вмію.

смайли і зустрічі

я от вся така хороша-прехороша)
виспалася після роботи, сходила на базар, поторгувалася з бабками за моркву і творог, під серійку стартрека замутила мафіни і читаю другу книгу про Ганібала. от зараз вкусняшки допечуться і я їх упакую для super-super-family пікніка з моєю дорогенькою уявною сестрою:)
Настя каже: "ну да, це ти як диплом писала, то була аутичним снобом, а тепер дружелюбний офісний работнік":)
щось забагато смайликів, я то й досі вважаю, що купу смайлів ставлять тільки ідіоти, але чота захотілося похвалитися, яка я мила і поусміхатися. вооот)

4-е липня

у мене чудова стрижка і новий диплом, красивий, сизо-синій. я бачу сни, танцюю, захоплено дивлюся старезний оригінальний Стартрек, їм абрикоси.
попереду все таке туманне, гіпотетичне, мені страшно, я кусаю губи, панікую, заздрю літературним персонажам, за яких усе продумали аж до останньої крапки. але, як я писала Надюшці у листі, який вона ще досі не отримала, - у майбутньому, яке мене так лякає, зі мною будуть люди, найкращі з тих, кого я коли-небудь знала. це не просто заспокоює, це - як величезна пляшка Фелікс Феліціс, і зі мною не може трапитися нічого поганого.
у мене тепер робота, нові маршрути, новий шампунь, стільки нагод, стільки фану: кіновечори, новосілля, зустрічі, концерти, великі і маленькі вечірки, дрібні, великі і ще більші помилки.
життя таке велике і смачне, і я з'їм його до останньої крихти. а потім оближу пальці.

зоопарк

наші наукові керівники - адепти метафоричного письма, емблематичного мовлення і символіки.
Надьці написав: "Аналіз його творчості нагадує зебру в останні хвилини перед тим, як левиця вдарить її лапою по спині. Агонія. Стихія"

а оце мені порада: "Але цей «триголовий змій» мусить мати спільний тулуб, або «трихвостий конструкт» – спільну голову. Іншого – не дано, навіть за умови довершеної практики клонування."

Ми з Надькою вирішили влаштувати на захисті анімалістичну вечірку. вона вдінеться в зєбру, а я причеплю собі ще дві голови.
мені от завтра треба йти на УЗІ, і за лікарськими профілактичними приписами протягом 3х днів до того слід уникати їсти продукти, які погано засвоюються (чи ще якось завадять побачити ВСЕ). власне, ці продукти: чорний хліб, молоко, свіжі овочі, фрукти, капуста, бобові, газовані напої та солодкі страви.
дотримуватися всього цього виявилося не фонтан тому я забила. звісно можна прожити без капусти, але кому потрібне таке життя?
але найзабавніше в цьому всьому те, що, як ми з Настею усвідомили, чізбургер їсти можна. і бігмак. і картоплю фрі. головне, витягнути листок свіжого салату з бутера.
ох, ужас-ужас, я не хочу писати диплом. от просто не хочу.
це дуже печальний факт, бо по-хорошому його треба закінчити у вівторок. а я хочу читати, хочу художки, хочу в кіно і на танці, хочу пострибати на скакалці, а я в бібілотеці і скакалки тут нема. словом, провал.
і, да, це саме той момент, коли я думаю про доцільність гвоздя, вбитого мені в голову.
це, блін, пздц.
приїхала в бібліотеку, щоб в тиші і спокої пописати диплом, бо в мене мігрень (отака я арістократка) і музикою від шумів відгородитися не можу. а якісь мамашки на больнічці вигулюють своїх ненаглядних чад, які кричать, голосно белькочуть і всіляко галасують. і хай я буду мізантропом-снобом, ворогом жінок-берегинь, які виконали свою основну місію, але, блять, хулє вигулювати дітей в університеті, під вікнами бібліотеки, де люди вчаться і працюють??!
що мене справді дратує, то це чимало мамашок, переконаних в тому, що наявність малої дитини все прощає, що крики дєточки, слюні на плече сусіда в маршрутці, або веселе жбурляння іграшок мені в голову з-за суміжного столика мають уміляти.
сижу тут і хочу крові. всьо.

birdwood

тиждень тому я згадала, що колись наткнулася на якийсь глубінко-російський гурт, який років десять тому робив жосткий ембіент без жодного семплера. комп'ютерні технології тоді ще в таку далину не надто дійшли, і вони витискали щось нереальне з гітар і допотопного Полівокса. я пам'ятала, що гітар у них було три, але, як не старалася, не могла згадати назву. це була хороша ідея для презентації на странненький курс (і - кого я обманюю - я заснути не могла), і я перерила весь і-нет, всі сайти, з яких качала музику, за всіма можливими тегами\датами, підняла старі конспекти, бо комусь колись на парі про них писала - і нічого, тішина.
і от щойно я відкрила гугл і без жодних сумнівів написала BIRDWOOD. слово просто викотилося мені на язик, я прямо відчувала його. звідки воно вилізло?, де цей трігер? - я не знаю, але все зійшлося ідеально, і три гітари, і Полівокс, Ижевск, 2002.
і з одного боку, класно, що я їх знайшла (як взагалі це можна було видалити?? у мене шо було помутнєніє разсудка??). а з іншого боку: чорт, що твориться в мене в голові? та там що завгодно може знайтися отак-от мимовільно: середні імена всіх електронних музикантів, яких я слухала, шмотки, в які були одягнені мої друзі такого-то числа такого-то місяця, три тисячі двісті сорок реплік, діалогів і цитат, все це там сидить, вся ця каша там бродить і пліснявіє, а потім смикає мене сказати щось едаке заковиристе і повне тонких алюзій. і потім, що найсумніше, фіг я забуду всі ці неловкі моменти.

extremely жутко

Мені здається, я чогось просто не розумію. в оригінальному тексті Фоєр пише: She picked up pretty rocks to give to me.
Поясніть мені, чому у перекладі з'являється "Она подбирала для меня всякие зыкинские камушки"
По якому невидимому каналу Арканов прийняв позивні цих імпліцитних сленгових конотацій?

до речі, слово "зыкинский" я оце вперше почула, і воно в мене засоціювалося з Людмілой Зикіной, і тільки гугл знав, що воно з категорії дитячої лексики і означає "хороший, выдающийся, замечательный". По-моєму це геть збоченський спосіб ускладнити художній текст.
про переклад назви я взагалі мовчу.
я фанатка масової культури.про мої стосунки з попсоюCollapse )
от сьогодні я лишилася вдома, засмучена через змінені плани, але не пала духом і знайшла дивовижне заняття: я склала рейтинг найкращих треш-поп-пісень за власною версією. спершу я дібрала номінантів (лонг-ліст із 20 учасників), це, до речі, забрало купу часу, слухацький досвід у мене величезний. далі я оцінювала пісні за 4 категоріями: знання тексту, особисте переживання історії, мелодія та аранжування, частотність відтворення у компанії\наодинці. щоб перевірити знання тексту, я їх, кстаті, всі проспівала вголос, а оскільки горло в мене хворе, то зараз я розмовляю як бендюжник з порту.
зате: у нас є переможець! свої топ-10 я вважаю надзвичайно хорошою і репрезентативною добіркою. отже:
шорт-ліст і мої іскрометні коментаріCollapse )

Feb. 12th, 2013

намагаюся зробити мою роботу над дипломом справді серйозною)
тому тимчасово переїждаю сюди: http://kazuo-my-love.livejournal.com/
там буде весело (а іноді істерично), багато інтелектуальної попси, картіночок, посилань і все-все, що ви хотіли дізнатися про Кадзу Ішігуро, а гугл вам не сказав.

про туфлі і надії

что плохо держится - само отвалится -
часто повторює Валерій Генадієвич і в мене нема причин не довіряти любімим мужчінам.
може це в мене стан афекту ще досі, але госпаді яка ж легкість, це наче викинути красиві туфлі, які щораз калічили тобі ноги, бо надія помирає останньою і авось от сьогодні буде зручно.
а ноги треба берегти. 
стан моїх справ якнайкраще охарактеризував Паша:
"диван не танцьований і хата не метена".
ну що ж, піду танцювати диван.
pn4MsGdrul0

люблю

у минулому році я була поганою дівчинкою і зі своєю най-найдавнішою подругою поводилася, подивімося правді в очі, як свинюка.
найкраще, що я таки встигла зробити - це приїхати до неї 31го ввечері із пєчєньками і пляшкою. і вона нічого в мене не запитувала, не дорікала, не ображалася. так могла б закінчитися якась різдвяна мелодрама з Енн Хетевей на передньому плані - зворушлива сцена, коли вона обнімається зі своєю блудною подругою на фоні ялинки, свічечок і бокалів.
таких друзів треба ще пошукати. заслужити. і берегти.

безпощадна я

вже бозна-скільки намагаюся посадити маму на дієту. сьогодні вирішила підключити тата. 
я: а ти слідкуй, щоб вона не їла в гостях.
тато сміється: - так вона ж плаче: "ти мене не любиш, ти мені їсти не даєш".
я: нічого-нічого, не звертай уваги, поплаче і перестане.
мама (до тата): це все твоє виховання!

доброе утро

первая последняя пара через два часа, но за ней сразу будет вторая, и это ужасно расслабляет.
и вчера я, вместо того, чтобы делать эту вот финальную презентацию, без угрызений совести весь вечер отдала совершенно бесполезному танцеванию, а потом нагло спала целую ночь и проснулась только потому, что приснилось, будто мой ноутбук сгорел (кстати, с четверга на пятницу). и вот, уже целый час я изучаю тонкости замачивания сухофруктов для рождественского кекса Данди, а испанская драма все там же - в золотом веке. 
а на гуглгрупе Нина задает "идеальный утренний вопрос": "меня всегда интересовало, что происходит если не сделать то, что сделать надо обязательно". и мои девятнадцать вкладок про клюкву в роме намекают, что сегодня я наконец-то узнаю ответ.

впилась занозой

загадочна жінка все-таки ота Ірина Вільде. і питання про те, чому, ну чому вона накатала 1700 сторінок одного роману мене мучить тижнями. поки що процес її писання я уявляю приблизно
так:Collapse )

Profile

light
wellasmth
wellasmth

Latest Month

December 2014
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com